Наших читачів давно цікавило питання: «Що це за такий мальовничий «грибочок» виріс на одному з пагорбів нашого села Підгороднє?» Щоб задовільнити цікавість користувачів, ми провели власне журналістське розслідування і взяли інтерв’ю у Хомка Ігоря Ярославовича.

Наших читачів цікавить, що за будівництво Ви розпочали?
- Спершу це мав бути зал весільних урочистостей і магазин – виставка. Але з розвитком будівництва призначення цієї будівлі дещо змінилося.
На першому поверсі планується відкрити магазин, який своєю продукцією задовільнятиме жителів села Підгороднє. На другому – зал для урочистостей, який вміщуватиме 200 людей, площею 240 кв. м. У літній період діятиме тераса (50 кв.м.). Що буде на третьому поверсі я ще вагаюсь. Можливо зубний кабінет, масажний салон, оздоровчий профілакторій…

На коли планується відкриття закладу?
- Час покаже. Я взагалі не очікував, що будівництво набере таких обертів. Все впирається у фінансування. От як би держава підтримала чи кредитування було б на кращих умовах, то й будівництво завершилось швидше. Потрібно розраховувати лише на власні сили.

Як називатиметься ваш заклад?
- Відверто, я ще не зупинився на кінцевій назві. Хай визріє заклад, тоді паралельно дозріє і назва.

Чи можна вважати, що Ви перевиконали «план здачі»?
- О, так. За минулий 2009 рік ми зробили багато: заклали фундамент, завершили будівництво і накрили.

Що плануєте зробити цього року?
Поставити вікна і після цього можна розпочати роботу в середині.

Як виглядатиме зал урочистих подій?
- Я хочу щоб усе було лише в українському стилі. Мрію відновити традиції української кухні – щоб їжу виготовляли в печі.

Ви плануєте приймати замовлення лише на великі бенкети?
- Замовлення прийматиметься як для святкування великих бенкетів так і для малих.
Мені хотілося б, щоб цей заклад був центром дозвілля для всіх жителів та гостей села. Щоб молодь мала пристанище де можна було б зібратись і культурно відпочити.

Що Ви маєте на увазі кажучи «культурно відпочити»?
- Поєднати відпочинок з культурно-просвітницькою діяльністю. Я пам’ятаю, як за моєї молодості проводились різні бесіди, співалось пісень… Це було цікаво і пізнавально як для старшого покоління, так і для молоді. Нажаль, зараз цього немає.
В нашому селі Підгороднє живе багато людей, але мало хто з них знайомі між собою. Я б хотів щоб мій заклад був вогнищем який притягуватиме до себе і зігріватиме теплом.